П’ять сучасних способів бути здоровим

Надмірність породжує пересиченість,

пересиченість — нудьгу,

нудьга ж — душевний смуток,

а хто хворіє на це,

того не можна назвати здоровим.

Г. Сковорода

Споконвіку люди прагнули бути здоровими. Це прагнення навіть увійшло в мову і норми етикету. Ми говоримо один одному при зустрічі: «Здрастуйте!», «Доброго здоров’я!», «Здоровенькі були!» І це не дивно, адже здоров’я є основою реалізації людини у світі. «Здоров’я — найбільше багатство», — свідчить народна мудрість. А ще: «Було б здоров’я — все інше наживем», «Аби зуби, а хліб буде», «Здоровому все добре», «Як нема сили, то й світ не милий», «Кого болять кості, той не думає в гості», «Плохеньке порося і в петрівку мерзне», «Світ великий — було б здоров’я», «Гіркий тому вік, кому треба лік», «Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий», «Без здоров’я нема щастя».

Про актуальність проблематики здоров’я людини у сучасному світі свідчить і створення 7 квітня 1948 року міжнародної організації з питань охорони здоров’я — Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (World Health Organization, WHO). Цей день щорічно відзначається як Світовий день здоров’я. За уставом організації категорія «здоров’я» визначається не як відсутність хвороби чи фізичних недоліків як таких, а як стан цілковитого фізичного, душевного і соціального добробуту. Та чи можливо такого стану досягти?

Життя людини завжди було пов’язане з різними навантаженнями на організм, ускладненням суспільного устрою, з ризиками політичного та військового характеру, а останнім часом з небезпеками психологічними, техногенними та екологічними. Одним із засобів протистояння цим негативним впливам є дотримання здорового способу життя. Це поняття досі не має однозначного визначення. Його трактують з поглядів і філософії, і психології, і педагогіки, і медицини. Представники філософсько-психологічного напрямку розглядають його як глобальну соціальну проблему, складову життя суспільства загалом. На думку прибічників психолого-педагогічного спрямування здоровий спосіб життя розглядається з позиції виховання, свідомості, мотивації людини. Але суттєвих відмінностей між цими позиціями не існує, оскільки вони спрямовані на вирішення спільної проблеми — зміцнення здоров’я і подовження активного життя кожної окремої людини. Та чи може ота сама окрема людина стояти осторонь від цих пошуків? Адже йдеться саме про її життя і здоров’я!

У 60-х роках ХХ століття американський лікар Хальберт Л. Дунн формулює основні принципи якісного життя і вводить таке поняття як wellness (від well, що означає «гарне самопочуття»; «добробут»). Велнес набуло популярності спочатку у професійних колах, а потім широко розповсюдилося в американському суспільстві завдяки численним публікаціям Хальберта Дунна, Джона Тревіса, Дональда Арделла і Герхарта Хеттлера. На початку 1990-х це поняття стало набирати популярності у Європі, а у 2000-х дійшло і до нас, замінивши собою поняття здорового способу життя. Під велнесом розуміється комплексне застосування різноманітних методик оздоровлення, що складаються з дієтології, реабілітаційних програм (у тому числі і психологічних), функціонального тренінгу, СПА-процедур тощо. Поєднання помірної фізичної активності, розслаблення і здорового харчування дає суттєвий оздоровчий ефект і відновлення душевної рівноваги. Це перший спосіб бути здоровим.

Але, ще з часів Давньої Греції, людина прагне мати не тільки здорове, а й красиве тіло. І у наш побут входить таке явище як фітнес (англ. fitness, від fit — «у хорошій фізичній формі», «придатний, відповідний певним показникам»). Сучасний фітнес є набором оздоровчих методик, що дозволяють змінити форми тіла і його вагу, а також надовго закріпити отримані результати. До комплексу оздоровчих методик фітнеса входять фізичні тренування у поєднанні з дієтою. І вправи, і дієта підбираються індивідуально — в залежності від протипоказань, віку, стану здоров’я, будови і особливостей фігури. Це дозволяє покращити як загальну фізичну підготовку організму, так і кожен з його елементів: стан серцево-судинної системи, гнучкість, витривалість м’язів, силу, міцність, відчуття рівноваги, координацію рухів, реакцію, швидкість, співвідношення м’язової та жирової тканин організму. Це – другий спосіб бути здоровим.

Цікаво, що у зв’язку з великим попитом на здоров’я збільшується і кількість факультетів у вищих навчальних закладах, які готують відповідних спеціалістів. Студенти факультетів фізичної реабілітації вивчають різні системи оздоровлення і за вимогами програми мають не лише знати про вплив різноманітних оздоровчих систем на організм людини, а й уміти виконувати базові комплекси з ушу, тайцзіцюань, дихальної гімнастики цігун та системи оздоровлення Ніши, планувати навчально-тренувальний процес за цими системами, володіти методикою їх викладання. Окремо вивчаються і асани хатха-йоги. Ці вправи спрямовані на роботу з тілом, можуть бути доступними для людини непідготовленої, дозволяють отримати якісний оздоровчий ефект. Науковці досліджують, як впровадження її оздоровчих систем у практику психофізичної реабілітації впливає на стан хворих. Методики психофізичного вдосконалення людини за допомогою хатха-йоги приведені у відповідність з різноманітними аспектами психології, фізіології, біоенергетики людини, а також з особливостями природи і космічними ритмами. Використання нетрадиційних оздоровчих систем – ще один (третій) спосіб бути здоровим.

До джентльменського набору послуг із покращення стану здоров’я обов’язково входять і масажні процедури. Оздоровчий ефект тут досягається завдяки механічному чи рефлекторному впливові на поверхню тіла людини. Шкіра і захищає тіло, і водночас є провідником до святая святих організму. На її поверхні знаходиться величезна кількість рефлекторних зон, пов’язаних як з окремими внутрішніми органами, так і з центральною нервовою системою. Завдяки спеціальним масажним рухам створюється потік імпульсів, який або підвищує тонус нервової системи, або навпаки — заспокоює і розслаблює її. Це має позитивний регуляторний вплив на всі фізіологічні процеси в організмі.

В залежності від техніки виконання розрізняють класичний масаж, сегментарно-рефлекторний, масаж з’єднувальної тканини, періостальний, масаж точок і каналів тіла, баночний тощо. Класичний масаж має чотири різновиди: спортивний, лікувальний, гігієнічний і косметичний. (Існує безліч систем, які можуть виконувати їх функції, та класифікувати їх достатньо складно.) Кожен з них має свої переваги. Особливо хотілося б описати практику вісцерального масажу. Ця техніка проводиться через черевну стінку на внутрішніх органах, на поверхневих і глибоких м’язах живота. В основі лікувального ефекту лежить усунення спазму м’язів внутрішніх органів, нормалізація кровотоку і лімфотоку в них за допомогою прямої дії на вегетативну нервову систему. Існує до 50 захворювань, при яких вісцеральний масаж дає позитивні результати і покращує самопочуття. Слід зазначити, що помітний ефект настає вже під час сеансу, а не через дні чи тижні лікування. Більше того, з допомогою спеціаліста можна оволодіти технікою самомасажу і самостійно підтримувати свій організм, проводити профілактику функціональних порушень. Отже, масаж – четвертий спосіб бути здоровим.

Завершити ж наш екскурс у «країну здоров’я» хочеться банними процедурами. Історія лазні сягає своїм корінням прадавніх часів. Близько шести тисяч років тому пращури сучасних жителів арабських країн надавали велике значення чистоті свого тіла і скрізь активно користувалися лазнями. Єгипетські жерці мали комфортно влаштовані і доступні кожному бані й обмивалися чотири рази на добу. У Давній Греції лазні з’явились спочатку у спартанців і виконували роль оздоровниць. Та особливою популярністю вони користувалися у римлян. Існував навіть культ банної справи. Лазня для римлян служила ритуальним приміщенням, була невід’ємною частиною їх житла. Там вони не тільки милися, але й проводили бесіди, читали вірші, малювали, співали, влаштовували пишні трапези. Були у банному приміщенні і кімнати для масажу, майданчики для спортивних вправ та змагань і навіть бібліотеки. У давнину говорили: омовіння у лазні дає ясність розуму, силу, красу і молодість тілу, натхнення для душі. Позитивний вплив пари і у наш час вважається унікальним та корисним для систем організму людини: і серцево-судинної, і нервової, і дихальної. Сьогодні всім відомі римські терми, турецькі лазні, руська парна, фінська сауна. А ще є менш відомі, але не менш корисні і ефективні — гуцульська лазня, дакійська (карпатська), кельтська, офуро (японська баня) та інші.

Тож, хочеш бути здоровим? Будь! Сучасний світ відкриває для цього безліч можливостей.

Олена Таровська, журналіст проекту YOGA EVOLUTION